Пам”ятка батькам “Про конфлікти”

Діти до трьох років, насправді, ще не вміють гратися разом через вікові особливості. Їх спілкування на дитячому майданчику найчастіше зводиться до обміну іграшками. При цьому малюкові більш бажаною здається іграшка, яка перебуває в руках однолітка. Своя іграшка стає нецікавою, до тих пір, поки нею не зацікавиться інша дитина.

Діти підростають, і взаємодії стає все більше, у дошкільнят у віці 3-6 років вже з’являються перші спільні ігри, інтерес один до одного, а також свої симпатії і антипатії. Але в цьому віці діти ще не володіють емоційним саморегулюванням, це означає, що всі їхні емоції безпосередньо позначаються на поведінці. Розлютився – стукнув, сподобалася іграшка – став відбирати, образився – штовхнув і так далі. Конфлікт у дошкільнят – така ж форма спілкування і взаємодії, як і спільна гра. Просто ті емоції, що ми, дорослі, проживаємо всередині себе, діти раз одразу реалізують на практиці.

Звичайно, це не означає, що дитячі сварки потрібно ігнорувати, адже ефективному спілкуванню потрібно вчитися, а дитині в проблемній ситуації обов’язково потрібна підтримка і допомога батьків. Вирішувати питання про необхідність втручання буде простіше, якщо керуватися розумним правилом.

Пам’ятайте про те, що ваша батьківська відповідальність полягає у тому, щоб ніхто не завдав дитині серйозної шкоди – як фізичної, так і психологічної.

Таким чином, якщо дитина приходить із пісочниці подряпана, з синцями, якщо вона  явно боїться наступного разу йти гратися  на майданчик (або в садочок), якщо ви бачите, що малюк явно страждає в цій ситуації і не може з нею впоратися – значить, йому потрібна ваша допомога.

Якщо ви спостерігаєте, як інша дитина намагається вдарити вашого малюка палицею або інші діти вигукують на його адресу справжнісінькі образи, це привід, щоб так чи інакше втрутитися в ситуацію. Перш за все, щоб показати йому самому, що він не один.

Ось деякі рекомендації, як поводитися в ситуації конфлікту між дітьми і як їм запобігти.

  • Якщо у вашої дитини є іграшки, якими вона дуже дорожить і болісно ставиться до того, що ними користується хтось інший, домовтеся, що вона не буде брати їх з собою на вулицю. Поясніть, що в спільних іграх нормально ділитися іграшками і грати ними разом з кимось, але якщо цього робити не хочеться, тоді краще просто погратися улюбленою іграшкою вдома, а для прогулянки вибрати інші іграшки.
  • Якщо ви бачите, що між дітьми почалася сварка, не поспішайте втручатися (якщо, звичайно, вашому малюкові не загрожує явна небезпека у вигляді величезної палиці в руках однолітка). Перш за все, поспостерігайте за власним малюком – як він реагує, яка його роль у конфлікті, наскільки він упевнений в собі, хто з хлопців призвідник сварки і так далі. У більшості випадків діти швидко розберуться самі і продовжать грати, але у вас з’явиться багатий матеріал для того, щоб зрозуміти, про що варто при нагоді поговорити з дитиною, чого варто навчити.
  • Якщо ви бачите, що ситуація загострюється, і діти не можуть її вирішити, виступіть посередником. Посередник не лає, не перериває сварку, а допомагає спокійно розібратися. Потрібно допомогти дітям розібратися з причинами своїх емоцій, знайти правильні слова для взаємодії, досягти компромісу. Здавалося б, нічого складного, але малюкам, дійсно, ще потрібна допомога дорослих у подібних ситуаціях.
  • Якщо ображають вашу дитину, і вона не може впоратися з ситуацією, виступіть на її захист. Скажіть: «Сашко, я не дозволяю нікому бити мого сина. Не роби цього». Немає необхідності сваритися і тим більше виховувати чужу дитину, просто впевнено скажіть про свою позицію, зазвичай цього буває достатньо.

 

  • Підготувала практичний психолог Молчан Т.О.