Підступні ворожі обстріли несуть не лише руйнування та загрозу фізичному здоров’ю, а й сильний стрес, здатний змінювати життя людей, які опинилися в епіцентрі лиха. Щоразу у новинах ми чуємо про потерпілих, які зазнали гострої реакції на стрес. І події цього ранку, на жаль, не виключення.

У сьогоднішньому пості згадуємо, що таке гостра реакція на стрес та які її можливі наслідки.

Самоушкоджуюча поведінка у підлітків

Тема самоушкодження у дітей і підлітків дуже непроста і викликає багато емоцій у оточуючих – від глибокого співчуття, ірраціонального страху нерозуміння і до повного відторгнення і навіть відрази.

Дійсно, глибокі і постійно оновлювані порізи на руках і ногах, удари головою об стіну, вирване до залисин волосся, змушують задуматися про психічне здоров’я такої людини.

Дуже сильні форми самоушкодження у дітей і підлітків найчастіше присутні в так званих «сім*ях, що опинилися у скрутному становищі» родинах, де дитина перебуває в умовах повної занедбаності або відчуває на собі прояви жорстокості, неадекватної поведінки дорослих, піддається фізичному, моральному або сексуальному насильству.

Але навряд чи ці люди читають статті психологів, і тому ми поговоримо про форми самоушкодження, а головне, його причини, в на перший погляд благополучних сім’ях.

Самоушкодження можуть бути прямі і непрямі.

Прямі – порізи, удари, опіки, виривання волосся;

непрямі – порушення харчової поведінки, пропуски прийомів їжі, вживання алкоголю і наркотичних речовин, татуювання, пірсинг, проколи, екстремальні, травмонебезпечні види спорту і захоплення – всі ті дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров’ю і відчуття болю.

За статистикою до самоушкодження схильні 20% всіх гетеросексуальних підлітків і 53% всіх ЛГБТ підлітків.

Психологічними причинами самоушкодження є:

⁃ емоційне відторгнення в дитинстві;

⁃ пережите насильство;

⁃ дисоціація, «втрата себе»;

⁃ низька самооцінка, і, як наслідок, почуття провини і сорому;

⁃ невміння (неможливість) говорити про свої почуття, страх бути незрозумілим;

⁃ неможливість адекватно реагувати на стрес.

Чого ж досягає підліток через заподіяння собі болю?

⁃ зняття агресії, яку не можна направити на дорослого (батьків) в силу їх жорстокості або страху відторгнення;

⁃ покарання себе за агресивний імпульс (я -поганий);

⁃ відчуття «я – живий» через біль;

⁃ ілюзія контролю болю, контролю пошкодження, якщо був досвід насильства, на який колись не можна було вплинути, проконтролювати;

⁃ поділ понять Я і моє Тіло при насильстві над Тілом, покарання Тіла;

⁃ заклик про допомогу.

Але я б хотіла зупинитися детально на одній з найбільш частих і найбільш неочевидних для люблячих батьків причин самоушкодження – неможливість висловити гнів.

Ця ситуація найбільш актуальна, якщо у дитини є один з батьків, в силу втрати чи розлучення.

У цих умовах дитина починає відчувати величезний страх втратити єдиної близької фігури і забороняє собі висловлювати гнів, конфліктувати, боячись можливого відторгнення і повної покинутості.

Адже в повній сім’ї при конфлікті з одним з батьків завжди можна звернутися до іншого, поскаржитися, поплакати, втішитися і згодом помиритися з першим.

У неповній сім’ї такої можливості немає, і гнів залишається невираженим, а точніше, агресивні імпульси відводяться від мами/батька і направляються на себе.

І навіть любляча мама, що не проявляє ніякої надмірної суворості, може виявити у своєї дитини рясні прояви самоушкодження, нерідко відмічаючи при цьому «поступливий» характер.

І якщо ви батьки і читаєте ці рядки, подумайте, чи є у вашої дитини можливість вільного вираження гніву по відношенню до вас, чи не поклали ви край таким проявам з уявлень про «хороше» вихованні і чи не спрямовується вся ця руйнівна сила на самого підлітка?

Наркотична залежність у підлітків

⠀

Серед багатьох існує думка, що люди, які вживають наркотики, не мають сили волі та це є їх свідомим вибором. Насправді ж від багатьох наркотичних речовин залежність з’являється після першого/другого разу вживання. А за деякий час такого вживання організм не може нормально та звично функціонувати без речовини.

⠀

Тобто, в людини з’являється справжня хімічна залежність від певного виду наркотику, саме тому це є хворобою. Звісно, це залежить від виду наркотичної речовини, але якщо підліток вже тривалий час вживає, зовсім не на часі звинувачувати його. Необхідно зрозуміти, що тінейджер/ка мають залежність і не можуть справитись самостійно.

⠀

Залежність неможливо побороти однією силою волі. Потрібне обов‘язкове лікування.

⠀

Найчастіше психологічними причинами вживання є відчуття:

самотності,

непотрібності,

апатії, пригнічення,

спустошення,

провини,

ненависті до себе.

Також причинами вживання може стати насильство у сім‘ї, булінг в школі, байдужість батьків/близьких або навпаки гіперопіка, травматичні події або довгий стрес.

⠀

Дуже важливо з’ясувати, що саме керує підлітком та його бажанням вживати, адже це основний шлях до одуження.

⠀

Залежно від того, яка саме залежність в підлітка, буде обраний варіант лікування. Проте основними спеціалістами, з якими важливо співпрацювати, є терапевт/ка, лікар/ка психіатр-нарколог та психолог/иня.

Обов’язковими є консультації лікарів!

Та проходити лікування важливо в спеціалізованому реабілітаційному центрі.

Адже дуже важливо для лікування, щоб підлітка забрали зі звичного середовища, в якому ця залежність з‘явилась, це один з найголовніших пунктів реабілітації.

Також лікування передбачає як медикаментозний курс, так і роботу з психологами.

⠀

Ви також зажди можете звернутися до Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді.

⠀

Говоріть із тінейджерами/ками та активно слухайте, дайте змогу їм бути щирими та поділитися своїм болем, емоціями та переживаннями.

Використовуйте активне слухання, проявляйте емпатію, але також зберігайте свої кордони.

Адже залежні люди схильні до маніпуляцій та провокацій.

Запропонуйте свою допомогу та підтримку, але ця допомога – це повноцінний курс лікування та реабілітації.

⠀

Консультуйтесь також зі спеціалістами та психологами щодо стратегії поведінки в такій ситуації.

⠀

Бережіть своїх дітей! Вони потребують вашої уваги та любові!

⠀

Якщо ви маєте питання щодо залежності в підлітків, звертайтеся на нашу гарячу лінію:

⠀

116 111

0 800 500 225

Telegram: @CHL116111

Instagram: childhotline_ua

⠀

«Проєкт « Підтримка Національної гарячої лінії для дітей та молоді» впроваджується Громадською організацією «Ла Страда-Україна» за фінансової підтримки Дитячого фонду ООН (Юнісеф), урядів Швейцарії та Чеської Республіки.

⠀

Підліток – це людина, яка дозріла або майже дозріла з точки зору фізіології, але ще далеко не подорослішала соціально та емоційно.

Правило #1 Зрозуміти, що способів впливу та покарання практично немає

Школярі живуть з імунітетом до підвищення голосу і реагують на крик, ніби перебуваючи під куполом – покричить та перестане. Позитивні героїв з книг та фільмів не працюють, важлива лише оцінка спільноти.

Правило #2 Усвідомити пубертат

Дорослі по-різному реагують на підлітковий етап – одні не помічають, чи ігнорують і пропускають етап дорослішання, інші починають тотально контролювати і забороняти. Тому важливо зібратися з силами та усвідомити пубертат.

Правило #3 Зрозуміти, як сильно ви потребні

Незважаючи на стрімке дорослішання, прояв статевих ознак, бажання вирватися з рідного гнізда, підліток – все та ж дитина, яка потребує любові та підтримки.

Правило #4 Не стояти осторонь чекаючи, коли цей період скінчиться

Пубертатний вік триває не один рік: якщо пускати все на самоплин, то в сім’ї може вирости прірва з відчуження, яка може зберегтися на все життя.

Правило #5 Прийняти дорослішання, виявити повагу

Прийняти колючого тінейджера з рухомою психікою можна лише через усвідомлення того, як йому важко. Болючий стан приносить страждання — якщо виявити повагу та підтримати як дорослого, то можна закласти міцний фундамент майбутніх стосунків між дорослим сином чи дочкою та батьками.

Правило #6 Не реагувати на агресію

Як жива людина, ви маєте право реагувати на хамство чи грубість, але щодо підлітка психологи просять не робити цього. Ви збережете собі набагато більше нервів, не розпалюючи агресію і не вчиняючи скандали щодня.

Правило #7 Не говорити про школу

Не говорити про школу – значить викреслити щоденні нотації про хороші оцінки, значення ЗНО, диплому, погрози про армію. Перейшовши на нову стратегію, тінейджер замислиться про майбутнє, а ви зможете почути думки про майбутнє, навчання, потаємне.

Правило #8 Не хизуватися авторитетом

Не потрібно виявляти насильство – вихоплювати планшети, забирати телефони, влаштовувати домашні арешти. Це марно.

Правило #9 Дати свободу відповідно віку

Реальність виглядає так: діти, з якими 15 років носилися, не проходять перехідний період повною мірою, не підготовлені в 20 років. Вони не вміють розпоряджатися своїм життям, не знають чого хочуть, не здатні виходити зі складних ситуацій – у дорослому житті такі люди постійно шукають опори.

Правило #10 Згадати свої 16 та розслабтеся

Згадавши свій пубертат, можна зрозуміти, що ви це проходили — і якось вижили.

 

ЩО РОБИТИ,

ЯКЩО ДИТИНА НЕСЛУХНЯНА?

Дитина неслухняна – звичайна ситуація в родині. Немає дітей, які б завжди поводилися бездоганно. У будь-якій сім’ї настає момент, коли дитина перестає слухатися батьків.  Так чому ж дитина  демонструє небажані форми поведінки? І що робити, якщо дитина неслухняна?

ПРИЧИНИ ДИТЯЧОЇ НЕСЛУХНЯНОСТІ

Щоб зрозуміти, як навчити дитину слухатися, потрібно дізнатися про причини її поганої поведінки.

1. Вікова криза. Психологи кажуть, що таку проблему спостерігають навіть у житті дітей. Зазвичай це 5 років, 7 років, 10-12 років. У цей час відбуваються зміни на особистісному рівні дитини. Змінюється її поведінка і психіка.
2. Велика кількість заборон. Як кажуть, заборонений плід солодкий. Чим більше ви щось забороняєте своїм дітям, тим більша ймовірність, що вони не будуть слухати вас.
3. Вседозволеність. Аналогічна ситуація з вищезазначеною, тільки протилежна. Розпещеність дитини 9 років ні до чого доброго не приводить. Якщо вона зрозуміє, що все можна, то це відіб’ється на її поведінці: вона буде вередувати.
4. Непослідовність батьків. Дорослі теж не ідеальні – і вони роблять помилки. Наприклад, учора вони дозволяли дивитися телевізор після вечері, а сьогодні вже забороняють. Зрозуміло, що дитина заплуталася, вона не розуміє, що і коли можна, а що не можна. Звідси і неслухняність.
5. Розбіжності у вихованні. Нерідко мама з татом не можуть домовитися, як виховувати малюка. У результаті один із батьків забороняє йому те, що інший дозволяє. Від цього йде дезорієнтація дитини. Їй незрозуміло, що робити.
   

   ЯК ВІДНОВИТИ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ?

   1. Дітям потрібно бути впевненими в тому, що вони в будь-якій ситуації можуть звернутися до батьків. Малюкові необхідно знати, що він може запитати про будь-що і не залишиться без відповіді. Дитина повинна знати, що в будь-яких обставинах мама з татом будуть на його боці, завжди підтримають і допоможуть.
   2. Спілкуючись з сином або дочкою, підтримуйте зоровий контакт. Дивитися на дитину потрібно м’яко і з любов’ю. В іншому випадку малюк відчує загрозу і замкнеться.
   3. Виховання дітей – це не тільки заборони і вимоги. Це ще й подяка, похвала, схвалення. Усім дітям дуже важливо чути слова любові і турботи.
   4. Якщо батькам необхідно повідомити негативну новину, то краще це зробити при фізичному контакті. Обійміть дитину, поцілуйте, а вже потім повідомляйте. У цьому випадку малюк відчує вашу підтримку і буде не так засмучений або шокований.
   5. Діти завжди повинні відчувати ваш досвід і захист. Дитина повинна перебувати під вашим крилом і відчувати опіку і заступництво.

Підліток – це людина, яка дозріла або майже дозріла з точки зору фізіології, але ще далеко не подорослішала соціально та емоційно.

Правило #1 Зрозуміти, що способів впливу та покарання практично немає

Школярі живуть з імунітетом до підвищення голосу і реагують на крик, ніби перебуваючи під куполом – покричить та перестане.

Правило #2 Усвідомити пубертат

Дорослі по-різному реагують на підлітковий етап – одні не помічають, чи ігнорують і пропускають етап дорослішання, інші починають тотально контролювати і забороняти. Тому важливо зібратися з силами та усвідомити пубертат.

Правило #3 Зрозуміти, як сильно ви потрібні

Незважаючи на стрімке дорослішання, прояв статевих ознак, бажання вирватися з рідного гнізда, підліток – все та ж дитина, яка потребує любові та підтримки.

Правило #4 Не стояти осторонь чекаючи, коли цей період скінчиться

Пубертатний вік триває не один рік: якщо пускати все на самоплин, то в сім’ї може вирости прірва з відчуження, яка може зберегтися на все життя.

Правило #5 Прийняти дорослішання, виявити повагу

Прийняти колючого тінейджера з рухомою психікою можна лише через усвідомлення того, як йому важко. Болючий стан приносить страждання — якщо виявити повагу та підтримати як дорослого, то можна закласти міцний фундамент майбутніх стосунків між дорослим сином чи дочкою та батьками.

Правило #6 Не реагувати на агресію

Як жива людина, ви маєте право реагувати на хамство чи грубість, але щодо підлітка психологи просять не робити цього. Ви збережете собі набагато більше нервів, не розпалюючи агресію і не вчиняючи скандали щодня.

Правило #7 Не говорити про школу

Не говорити про школу – значить викреслити щоденні нотації про хороші оцінки, значення ЗНО, диплому, погрози про армію. Перейшовши на нову стратегію, тінейджер замислиться про майбутнє, а ви зможете почути думки про майбутнє, навчання, потаємне.

Правило #8 Не хизуватися авторитетом

Не потрібно виявляти насильство – вихоплювати планшети, забирати телефони, влаштовувати домашні арешти. Це марно.

Правило #9 Дати свободу відповідно віку

Реальність виглядає так: діти, з якими 15 років носилися, не проходять перехідний період повною мірою, не підготовлені в 20 років. Вони не вміють розпоряджатися своїм життям, не знають чого хочуть, не здатні виходити зі складних ситуацій – у дорослому житті такі люди постійно шукають опори. Тому підтримуйте їх на кожному кроці, а не нав’язуйте свої стереотипи.

Поради, які допоможуть подолати тривогу та заспокоїтися:

Арттерапія

Малювання допомагає дорослим та дітям зобразити свої емоції та страхи. Для цього можна скористатися різними антистресовими розмальовками. Якщо таких нема, допоможе навіть малювання нерозбірливих каракулів на листі паперу.

Дітям можете запропонувати малювати їхній настрій, стан, страхи. Під час такого малювання та словесного опису малюнка дитина розвантажується та відновлюється.

Прослухування музики та спів

Якщо до цього заняття залучити інших людей, то можна отримати не лише заспокоєння, а й відчуття згуртованості та єдності.

Інформаційні перерви

Треба робити перерву у споживанні інформації.

Можна обрати декілька джерел, які надають лише офіційну, перевірену інформацію. Не раджу  переглядати новини перед сном.

Читання художньої літератури та поезії

Поезія та читання чинять позитивний плив на людську психіку. Це також допомагає заспокоїтися та відволіктися.

Дихальні практики «Дихання життя»

Коли є нагальна потреба в тому, щоб заспокоїтись або послабити напад панічної атаки, необхідно:

• зробити повний вдих;
• затримати дихання на три рахунки;
• повний видих;
• затримати дихання на три рахунки;
• повторення вправи.

Агресивність дитини

Поради батькам

https://nus.org.ua/articles/ne-ignoruvaty-i-ne-zaboronyaty-yak-zahystyty-ditej-vid-kiberbulingu/

children_internet

Протидія домашньому насильству

Батьківські збори на тему: “Агресивні діти: причини та наслідки”.

Мета: ознайомити батьків з видами та проявами агресії у дітей, обговорити причини її прояву у дітей, сформувати у батьків культуру розуміння проблеми дитячої агресії та шляхи її подолання.

 Тема нашої розмови досить серйозна – вияв дітьми жорстокості і агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих, і серед наших дітей. Що ж це за явище і варто нам про нього говорити ?

    Слово «агресивність» утворено від латинського aggressio – напад. Зверніть увагу, агресія – це вираз емоції, а емоція – це те, що ми випробовуємо незалежно від наших бажань і тим більше бажань оточуючих нас людей. Агресія може виявлятися фізично (удари) і вербально ( порушення прав іншої людини без фізичного втручання ). Агресивність – характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння шкоди іншій людині і супроводжується, в більшості випадків, станом гніву, ворожості, ненависті, тощо.

Ознаки агресивності : впертість, дратівливість, напади гніву, вибух злості, обурення, намагання образити іншу людину, принизити гідність.

Причини : реакція на приниження гідності дитини, осміювання, знущання; наслідок обмеження самостійності людини, надмірна опіка; прояв суперництва між дітьми у сім’ї (особливо багатодітних); результат гнітючого переживання невдач; яскраво виражена екстровертованість; взаємостосунки в сім’ї між батьками; результат “едіпового”  комплексу (агресивність до однієї статі – дівчата до жіночого, хлопці – до чоловічого).

Дослідження в області вивчення дитячої агресії показують, що на формування даної особливості впливають

• негативізм матері (її відчуженість, байдужість, постійна критика)
• байдуже відношення, ігнорування агресивних проявів дитини по відношенню до інших дітей і дорослих (фактично заохочення агресивної поведінки);
• суворість дисциплінарних дій (фізичне покарання, психологічний тиск, приниження).
• Рекомендації щодо подолання дитячої агресивності :         Однією з основних причин дитячої агресії є сімейне оточення, сімейні ситуації. Тому лише у співпраці з батьками можна досягти позитивних результатів щодо попередження дитячої агресивності та агресії.  Поради для батьків :1.    Поважати і розуміти потребу дитини в самостійності, створити умови для нормального розвитку її активності. Дозволити дитині бути в розумних межах незалежною.2.    Допомогти дитині перебороти ситуацію надмірного незадоволення, яка в багатьох випадках призводить до афективних реакцій. Якщо приступ люті викликаний забороною, то її не треба зразу відміняти. Поясніть дитині , що ви розумієте, чому вона так себе веде, але не відміняйте заборону, якщо вважаєте її розумною, справедливою, корисною.3.    Необхідно навчитися зменшувати інтенсивність і тривалість надмірного незадоволення дітей та обмежувати його наслідки.4.    Допомогти дитині в пошуку шляхів і способів подолання почуття ворожості.5.    Щоб допомогти дитині засвоїти поведінку, характерну для сім’ї, в якій він живе, батькам потрібно встановлювати для дитини межі дозволеного, котрі мають відповідати її віковим особливостям, почуттям у конкретній ситуації та залежати від міри її активності.6.    Насамкінець, основним фактором у запобіганні негативним проявам агресивності є оптимізація стосунків батьків і дітей. Чим стійкіша близькість між дитиною і батьками, тим їй легше перебороти свої ворожі відчуття. ДО УВАГИ БАТЬКІВ : 1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги (учити жити – це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель).2. Виховання починається із дня народження ( перше, із чого дитина починає пізнавати світ, – це ласкава материнська  усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складаються перші уявлення про добро і зло).3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків ( могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини). 4. Турбота батька і матері про здорову сім’ю (дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище). 5. Сім’я – це первинний колектив українського суспільства ( чи почуває дитина, що благо її життя – наслідок великої праці  батьків, турботи люблячих її людей ? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Я бачу лише один шлях : учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось).6. Готових рецептів сімейного виховання немає (є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською й батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням).Агресія листопад  

Мій улюблений світ – без насильства,

Без жорстокості, болю і зла,

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ – без насильства,

Де немає страждання й війни,

Де розквітла калина барвиста,

Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ –  це не казка,

А реальне щасливе життя,

Бо звільнивши наш світ від насильства,

Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни

Без страждань заживе кожне місто,

Скажуть люди всієї країни:

Україна – це світ без насильства.

Офіційний вебсайт системи Безоплатної правової допомоги  https://www.legalaid.gov.ua/

Презентация Microsoft Office PowerPoint (2)

10 вправ для стабілізації й самодопомоги при тривозі, у кризових ситуаціях, після важких або неприємних подій

У YouTube вводимо : Ксенія Віттенберг “Аптечка самодопомоги”. Дуже багато корисної інформації.

Три швидкі способи зняти стрес.

https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/videos/578112969436493/

Навчання вдома. Поради батькам