Поради батькам

Не ігнорувати і не забороняти: як захистити дітей від кібербулінгу

Батьківські збори на тему: “Агресивні діти: причини та наслідки”.

Мета: ознайомити батьків з видами та проявами агресії у дітей, обговорити причини її прояву у дітей, сформувати у батьків культуру розуміння проблеми дитячої агресії та шляхи її подолання.

Тема нашої розмови досить серйозна – вияв дітьми жорстокості і агресії. На жаль, ці явища живуть серед нас, дорослих, і серед наших дітей. Що ж це за явище і варто нам про нього говорити ?

Слово «агресивність» утворено від латинського aggressio – напад. Зверніть увагу, агресія – це вираз емоції, а емоція – це те, що ми випробовуємо незалежно від наших бажань і тим більше бажань оточуючих нас людей. Агресія може виявлятися фізично (удари) і вербально ( порушення прав іншої людини без фізичного втручання ). Агресивність – характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння шкоди іншій людині і супроводжується, в більшості випадків, станом гніву, ворожості, ненависті, тощо.

Ознаки агресивності : впертість, дратівливість, напади гніву, вибух злості, обурення, намагання образити іншу людину, принизити гідність.

Причини : реакція на приниження гідності дитини, осміювання, знущання; наслідок обмеження самостійності людини, надмірна опіка; прояв суперництва між дітьми у сім’ї (особливо багатодітних); результат гнітючого переживання невдач; яскраво виражена екстровертованість; взаємостосунки в сім’ї між батьками; результат “едіпового” комплексу (агресивність до однієї статі – дівчата до жіночого, хлопці – до чоловічого).

Дослідження в області вивчення дитячої агресії показують, що на формування даної особливості впливають

негативізм матері (її відчуженість, байдужість, постійна критика)
байдуже відношення, ігнорування агресивних проявів дитини по відношенню до інших дітей і дорослих (фактично заохочення агресивної поведінки);
суворість дисциплінарних дій (фізичне покарання, психологічний тиск, приниження).
Рекомендації щодо подолання дитячої агресивності : Однією з основних причин дитячої агресії є сімейне оточення, сімейні ситуації. Тому лише у співпраці з батьками можна досягти позитивних результатів щодо попередження дитячої агресивності та агресії. Поради для батьків :1. Поважати і розуміти потребу дитини в самостійності, створити умови для нормального розвитку її активності. Дозволити дитині бути в розумних межах незалежною.2. Допомогти дитині перебороти ситуацію надмірного незадоволення, яка в багатьох випадках призводить до афективних реакцій. Якщо приступ люті викликаний забороною, то її не треба зразу відміняти. Поясніть дитині , що ви розумієте, чому вона так себе веде, але не відміняйте заборону, якщо вважаєте її розумною, справедливою, корисною.3. Необхідно навчитися зменшувати інтенсивність і тривалість надмірного незадоволення дітей та обмежувати його наслідки.4. Допомогти дитині в пошуку шляхів і способів подолання почуття ворожості.5. Щоб допомогти дитині засвоїти поведінку, характерну для сім’ї, в якій він живе, батькам потрібно встановлювати для дитини межі дозволеного, котрі мають відповідати її віковим особливостям, почуттям у конкретній ситуації та залежати від міри її активності.6. Насамкінець, основним фактором у запобіганні негативним проявам агресивності є оптимізація стосунків батьків і дітей. Чим стійкіша близькість між дитиною і батьками, тим їй легше перебороти свої ворожі відчуття. ДО УВАГИ БАТЬКІВ : 1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги (учити жити – це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель).2. Виховання починається із дня народження ( перше, із чого дитина починає пізнавати світ, – це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складаються перші уявлення про добро і зло).3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків ( могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини). 4. Турбота батька і матері про здорову сім’ю (дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище). 5. Сім’я – це первинний колектив українського суспільства ( чи почуває дитина, що благо її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей ? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Я бачу лише один шлях : учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось).6. Готових рецептів сімейного виховання немає (є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською й батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням).Агресія листопад