“Коло булінгу” Дана Ольвеуса, основоположника вивчення булінгу.

Чому нам важливо говорити про булінг як “хворобу групи” та розглядати динаміку булінгу?

Бо робота лише з нападником та мішенню, яка пропонується у нас здебільшого – це як до сраки карі очі. Булінг є проблемою групи, і працювати треба саме з групою.

Булінг — це не конфлікт двох людей. Це розлад групової взаємодії.

Це велика ілюзія, що якщо розібратися з кривдником, то проблема зникне. Ольвеус розробив концепцію “Кола булінгу”, щоб показати, що у ситуації насильства немає нейтральних сторін. Кожен присутній так чи інакше впливає на результат.

Ось основні ролі в цьому колі:

– Агресор (Заводила) Той, хто ініціює цькування та бере в ньому активну участь.

– Посіпаки (Послідовники) Вони не починають першими, але швидко приєднуються до агресора, підтримуючи його дії фізично чи словесно.

– Підсилювачі (пасивні булери). Вони можуть не чинити насильства безпосередньо, але присутні поруч, сміються, знімають на телефон або вигукують коментарі. Їхня роль критична: вони створюють для агресора “сцену” та відчуття підтримки.

– Пасивні прихильники. Вони мовчки спостерігають. Їм може подобатися те, що відбувається, але вони не виявляють цього відкрито. Для агресора їхнє мовчання виглядає як згода (!! весь час наголошую на цьому!)

– Байдужі спостерігачі. Позиція “моя хата скраю”. Вони бачать, що відбувається, але вдають, що це їх не стосується. Вони намагаються дистанціюватися, але саме їхня бездіяльність дозволяє булінгу тривати. Бо – нагадую – агресор сприймає мовчання і невтручання як підтримку дій.

– Потенційні захисники. Їм не подобається булінг, вони співчувають мішені й хочуть допомогти, але не роблять цього. Часто через страх самим стати мішенню або через відсутність розуміння, як діяти правильно. Їх мовчання теж сприймається агресором як підтримка дій.

– Захисники. Ті, хто наважується діяти. Вони можуть спробувати зупинити агресора, підтримати жертву, покликати на допомогу.

Чому це важливо для розуміння? Чому ми не можемо обмежуватися звичайним булер-мішень-спостерігачі?

Бо булер рідко діє наодинці. Йому потрібна аудиторія та ствердження своєї сили та здобуття місця в груповій ієрархії. Мовчання спостерігачів агресор зчитує як “зелене світло”.

Найефективніша протидія булінгу — це робота з “мовчазною більшістю”. Коли група перестає бути пасивним глядачем і переходить у роль захисників, агресор втрачає підтримку, і цькування знижується або навіть припиняється.