Характерні особливості обдарованих дітей:

  • мають хорошу пам’ять;
  • як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті;
  • ставлять високі вимоги до себе;
  • боляче сприймають суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості;
  • наполегливі в досягненні результату в сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;
  • мають великий словниковий запас, вони із задоволенням читають словники, енциклопедії;
  • можуть займатися кількома справами відразу;
  • дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ;
  • не можуть терпіти, коли їм нав’язують готову відповідь;
  • можуть тривалий час концентрувати увагу на одній справі;
  • добре розвинуте почуття гумору;
  • оригінальність;
  • широта інтересів;
  • прагнення самостійно подолати труднощі, які виникли;
  • вміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути до суті речей і явищ;
  • із задоволенням виконуть складні і довготривалі завдання;
  • для них характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні уявити собі безліч небезпечних наслідків подій.

Підготувала

Практичний психолог Молчан Т.О.

ДОПОМОГА ДИТИНІ, ЯКА ПЕРЕЖИВАЄ ВТРАТУ

ЯК ПОТРІБНО ГОВОРИТИ

Будьте відверті та емоційні. Нехай мова ваших жестів передає те, що реакція дитини має для вас велике значення.

«У мене дуже сумні новини. Сьогодні вранці помер тато».

 

Якщо в дітей є запитання, то дайте відповідь на них чесно. Страшні подробиці варто упустити. «Пам’ятаєш, тато хворів? Коли він був заручником, його хвороба загострилася. Зазвичай ця хвороба лікується, але тато був настільки слабкий, він три дні був без їжі, води і сну, що ліки не допомогли і він помер».

 

Дітей буде хвилювати ваша безпека, а можливо, і їх власна. Якщо дитина запитує, чи помре вона, або коли збираєтеся померти ви, то потрібно заспокоїти її, що ви будете жити довго, і вона теж. «Кожна людина рано чи пізно вмирає. Але більшість людей живуть до глибокої старості. Коли я помру, ви всі будете дорослими, й будете жити зі своїми дітьми у власному домі».

 

Деякі діти почнуть занадто за вас переживати. Вони можуть хвилюватися, якщо, наприклад, ви застудилися, або ведете машину в погану погоду. Виразіть їм співчуття, а згодом заспокойте їх, сказавши, що завжди дбаєте про себе. «Здається, ти хвилюєшся, що я можу померти так само, як тато. Ці думки лякають тебе. Але ти і твій брат (сестра або хтось іще) – найважливіші в моєму житті, тому тобі потрібно знати, що я дуже добре дбаю про себе. Я завжди пристібаюся ременями і веду машину дуже обережно».

 

Заспокойте дітей, нагадавши про інші моменти, коли вони хвилювалися, але все закінчилося добре. «Пам’ятаєш, як минулого місяця ти хвилювалася, коли мені потрібно було приймати антибіотики від бронхіту? Але я вилікувалась, чи не так?»

 

Повідомте свою думку, коли знаєте, що дитина засмучується, але нічого вам не говорить. «У нас обід, а мами немає з нами. Я теж за нею сумую».

 

Дотримуйтеся тих чи інших релігійних переконань. Вони дають заспокоєння. «Я знаю, що тато зараз з Богом. Я дійсно вірю, що він зараз дивиться на нас. Просто він не може з нами розмовляти. Кожного разу, коли ми молимося за нього, він чує нас. Він помер, але не перестав любити тебе».

 

Більшість маленьких дітей здатні бути присутніми на поминках і похоронах. Відчуйте самі, брати їх туди з собою чи ні. Якщо їх лякає ідея того, що вони побачать небіжчика, то поясніть їм, що на похоронах присутні в основному дорослі, а дітям туди йти не обов’язково. Можливо, буде корисно провести з дітьми якийсь ритуал: прочитати молитву разом, послати повітряну кулька «в небеса» або написати короткого листа покійному й спалити його, а попіл розвіяти, пояснивши, що так зміст листи дійде до тата.

 

Якщо ваша дитина збирається бути присутньою на похоронах, поясніть, що вона побачить. «Тато буде лежати в труні. Його руки будуть складені на грудях. Можливо, він буде виглядати не таким, яким ти його пам’ятаєш, тому що, коли людина помирає, її зовнішність дещо змінюється. Кожен захоче стати перед труною й попрощатися з татом. Якщо захочеш, ти можеш теж це зробити». Попередьте дитину, скільки часу вам належить провести на похоронах.

 

Якщо ваша дитина навіть через місяць буде бачити, як ви плачете або хвилюєтеся, то не вдавайте, що з вами все добре. «Я думала про тата, й мені стало дуже сумно. Я дуже сумую за ним».

 

ЯК НЕ ПОТРІБНО ГОВОРИТИ

 

Не можна говорити: «Я знаю, що тобі важко, але мама (яка померла) хотіла би, щоб ти був веселим (або їв свою вечерю)». Будь-яке зауваження, яке вказує дитині, що в неї не повинно бути такого настрою, може, щонайменше, викликати неї непорозуміння. У гіршому випадку дитина може відчути провину за те, що поводиться не так, як хотів би від неї померлий родич. Краще сказати: «Мама розуміє, що ти зараз сумуєш. Вона розуміє, що ти не хочеш їсти. Я теж розумію, але я також впевнений, що мама чекає того дня, коли твій сум вщухне, і ти станеш веселішим. І вона знає, що на це треба час».

 

Не можна говорити: «Дідусь зараз знаходиться б дивовижній подорожі, в яку колись відправляється кожна людина», «Дідусь заснув назавжди». Діти, молодші восьми – дев’яти років мислять конкретно, а не абстрактно. Використовуючи замість слів «мертвий» або «помер» інші слова, ви можете налякати дитину. Вона може ніколи не захотіти подорожувати, або буде боятися засинати.

 

Не можна говорити: «Бабуся померла після того, як її відвезли до лікарні», «Бабуся померла в результаті нещасного випадку». Діти іноді потрапляють до лікарні, з усіма дітьми щось трапляється. Це не означає, що за такими подіями завжди стоїть смерть. Навпаки, нехай ваша дитина знає, що той нещасний випадок був дуже серйозний, а також, що травми і госпіталізація зазвичай не закінчуються смертю.

 

Не можна говорити: «Бабуся була хвора …». Діти теж хворіють. Запевніть, що бабуся була дуже хвора, і ліки, які зазвичай допомагають, їй не допомогли, тому що її хвороба була дуже серйозною.

 

Не можна говорити: «Не хвилюйся, я ніколи не помру». Але як ви поясните дитині, що тато помер? Краще сказати, що ви не збираєтеся помирати до глибокої старості. Якщо дитина запитує, що було би з нею, якщо би і мама, і тато, обоє померли, ви можете роз’яснити свої плани про забезпечення її опікуном, який буде піклуватися про неї. Водночас заспокойте її, що ви НЕ думаєте, що таке станеться.

 

Не можна говорити: «Вже минуло два роки відтоді, як помер дідусь. Всі вже заспокоїлися, а ти чому досі засмучений?». КРАЩИЙ СПОСІБ ЗАБУТИ – ЦЕ ЗГАДАТИ! Як би суперечливо це не виглядало, але люди стають здатними краще відволікатися від втрати, коли в них є свобода згадувати померлого і сумувати за ним. Якщо вас дивує сум вашої дитини, то її зрозуміти вам допоможе виражене вами СПІВЧУТТЯ. Можливо, сумні спогади в дитини були викликані тим, що у її друга помер родич. Буває багато причин. Тому краще скажіть: «Це нормально, коли іноді в душі виникають такі сумні моменти. Які саме думки викликали в тебе такий сум?

Підготувала

Практичний психолог Молчан Т.О.