Робота КЦ “Паросток” дошкільних груп КЗ “ХСШ №1” ХОР.

Практичним психологом дошкільних груп Молчан Т.О була організована on-line консультація для для батьків вихованців старшої групи з питань підготовки дітей до шкільного життя.

 Майбутній першокласник

І. Вікові особливості розвитку шестирічної дитини

Узагальнений психологічний портрет шестирічного першокласника: дитина-імпульс- енергійна, рухлива та емоційно нестійка. Вона постійно хоче бути в центрі уваги: розмовляє без упину, сперечається з дорослими, любить хвалитися та перебільшувати. Розмовляє голосно, ставить безліч запитань, не дослуховуючи відповідь до кінця. Любить нові ігри, ідеї.  Навчається краще, роблячи самостійні відкриття. Береться за більшу кількість справ, ніж може зробити. Любить розфарбовувати, малювати. Навчається ефективніше за допомогою гри, роблячи самостійні відкриття.

У школі шестирічну дитину приваблює все, що пов’язано зі спілкуванням, екскурсіями, шкільними святами. Дратує і не подобається те, що потребує від неї терпіння, уваги, посидючості.

Усі органи й системи організму розвиваються неодночасно, розвиток іде “стрибкоподібно”. Дитина росте “не щодня, а щогодини”: на шостому році життя вона виростає на 8-10 см, а маса збільшується- на 2.2-2.5 кг. У дітей добре розвинені великі м’язи, але в довгих кістках рук і ніг тільки починається окостеніння. Дитина виконує складні фізичні рухи, але вона зовсім не готова до виконання дрібних, точних і координованих рухів пальців рук. Дуже важкі статичні навантаження. У цьому віці ще не закінчилось окостеніння кісток зап’ястя і фаланг пальців. Тому рука під час письма може стомлюватись.

Психічний розвиток. Довільна увага дітей нестабільна. Якщо з’являється щось цікаве, то увага переключається на нього. Спроба довго утримувати увагу безуспішна, тому що високе виснаження нервових клітин головного мозку, емоційність і швидке так зване охоронне гальмування спричиняють відволікання, “рухове занепокоєння” вже через 10-15 хвилин після початку роботи.

Пам’ять дитини довільна, вона досить добре запам’ятовує події, що відбувалися з нею, особливо важливі для неї, яскраво позитвно чи негативно емоційно забарвлені, запам’ятовує інформацію, факти, вірші, майже буквально переказує зміст книги чи фільму. При цьому переказати буквально їй набагато простіше, ніж розповісти “своїми словами”.

Тип мислення в цьому віці наочно-образний. Аналізуючи події, явища, діти спираються на реальні події, а висновки роблять, схоплюючи якусь окрему зовнішню ознаку.

Особистісний розвиток дошкільників значною мірою залежить від соціальних умов, середовища, в якому зростає дитина, від соціального благополуччя, оточення.

Вік 6 років- це період формування психологічних механізмів особистості дитини. Творчість малюка у грі, творче ставлення до визначених завдань є одним із показників становлення особистості. Психічний розвиток і становлення особистості пов’язані зі свідомістю, а найбільш яскраво самосвідомість виявляється в самооцінці. Самооцінка неможлива без авторитетного коригування дорослого. При цьому емоції часто переважають над об’єктивністю. Крім того, авторитет дорослого настільки значний, що власну оцінку відсуває назад оцінка дорослого. Своїх однолітків дитина оцінює так, як оцінює їх дорослий. Занижена самооцінка найчастіше формується в дітей, успіхи яких не задовольняють дорослих, що об’єктивно не визначили можливості дитини, вимагають від неї більшого, ніж вона може. Постійне невдоволення собою, зневіра у можливому успіху дуже швидко спричинюють апатію, небажання вчитися. Діти, як правило, ідеалізують дорослих, прагнучи одержати від них схвалення, ласку, заохочення. Вони пишаються похвалою і засмучуються, якщо їх не хвалять. Усі діти цього віку хочуть бути “най-най”. Вони полюбляють хвалитися, дуже радіють своїм досягненням, а у разі невдачі дуже хвилюються.

Дитина може свідомо керувати своєю поведінкою, але ще легко відволікається, не  може ставити перед собою мету. Вона вже розуміє відмінність між “хочу” і “можу”, “хочу” і “треба”. Дитина тільки підкоряється вимогам дорослого, а змусити себе саму відмовитися від”хочу” заради “треба” їй ще важко.

Для 6-річних дітей із гарним психічним розвитком найтиповіший-  кооперативно-змагальний рівень спілкування з однолітками, довільність у сфері спілкування з дорослими і відкриття дитиною своїх пережиь у сфері самосвідомості.

Сьомий рік життя належить до перехідного (“кризового”) вікового періоду. Такі періоди характеризуються особливо швидкими змінами у фізичному і психічному розвитку дітей. Швидкість змін у перехідні періоди розвитку настільки значна, що буквально щомісяця життя приносить щось нове. Так, типова дитина шести з половиною років суттєво відрізняється за рівнем психолого-фізіологічної зрілості і від дитини  6 років, і від семирічної. У шестирічної дитини, порівняно з семирічною, недостатньо сформовані центральні гальмівні процеси, значно нижча довільність поведінки, висока стомлюваність, менш сформована здатність до концентрації і до переключення уваги, переважає ігрова мотивація.

 

ІІ. Переваги та недоліки вступу до школи шестирічної дитини

Очевидною перевагою вступу шестирічної дитини до школи є те, що вона потрапляє в потік своїх однолітків і почуває себе в класі рівною серед рівних. Вона значно удосконалює навички взаємодії в колективі, набуває досвіду розвязання конфліктних ситуацій.

Але шестирічна дитина не здатна довго концентрувати увагу, їй складно робити логічні висновки. Ставлення педагога до шестирічного першокласника, який за своєю суттю є дошкільником, як до школяра може призвести до завищених вимог до дитини, виконання яких коштуватиме їй титанічних зусиль.

Якщо батьки шестирічної дитини впевнені, що навчання в школі зашкодить їй, і сама дитина стверджує, що не хоче йти до школи, ліпше зачекати ще один рік. І за цей час побороти страхи дитини, підготувати її до серйозних змін у житті.

Серед першорядних причин відмови від вступу до школи дитини шестирічного віку- її стан здоров’я. Батькам треба уважно поставитися до рішення про вік вступу дитини до школи. Особливо, якщо вона мала перинатальні ушкодження центральної нервової системи або психічні, соматичні захворювання, недавні травми голови або хребта. За рік ситуація може значно поліпшитися. Відкласти на рік вступ дитини до школи варто, якщо вона часто хворіє. Низький імунітет дитини в поєднанні з високим навчальним навантаженням, до якого організм шестирічної дитини функціонально неготовий, може спровокувати загострення хронічних захворювань.

 

ІІІ. Адаптація першокласника до шкільного навчання

Виділяють три етапи фізіологічної адаптації. Перший етап- орієнтовний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов’язаних із початком систематичного навчання, відповідають бурхливою реакцією і значним напруженням майже всі системи організму (2-3 тижні).

Другий етап- нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить якісь оптимальні (чи близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці впливи. На першому етапі про жодну економію ресурсів організму не йдеться: організм витрачає все, що є, а іноді й “бере в борг”; тому важливо памятати, яку високу ціну платить організм кожної дитини в цей період. На другому етапі ціна знижується, буря починає стихати.

Третій етап- період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, що вимагають меншого напруження всіх систем. Що більше  напруження буде потрібне від кожної системи, то більше ресурсів витрачає організм. Тривале напруження й пов’язана з ним втома можуть викликати порушення здоров’я.

Усі три фази адаптації тривають десь 5-6 тижнів, тобто орієнтовно до 10-15 жовтня, а найбільш складними є 1-4 тижні.

Що характерне для перших тижнів навчання? Насамперед досить низький рівень і нестійкість працездатності, дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи, а також низький показник координації різних систем організму між собою. Дослідження вчених показали, що напруження роботи серця дитини можна порівняти з напруженням космонавта у стані невагомості. Цей приклад переконливо  показує, наскільки важкий для дитини процес фізіологічної адаптації до школи.

Невідповідність вимог і можливостей дитини викликає несприятливі зміни функціонального стану центральної нервової системи, різке зниження навчальної активності, працездатності. Тільки на 5-6 тижнях навчання поступово наростають і стають стійкими показники працездатності, знижується напруження основних систем життєзабезпечення організму, тобто настає відносно стійке пристосування до всього комплексу навантажень, пов’язаних із навчанням. За деякими показниками ця фаза відносно стійкого пристосування затягується до 9 тижнів, тобто триває понад 2 місяці. Весь перший рік можна вважати періодом нестійкої і напруженої регуляції всіх систем організму. Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров’я дитини.  Залежно від стану здоров’я, адаптація до школи може відбуватися по-різному. Виділяють такі групи дітей: з легкою адаптацією, адаптацією середнього рівня і важкою. Безумовно, першокласники, які раніше відвідували дитячий садок, значно легше адаптуються до школи, ніж “домашні” діти, не призвичаєні до тривалого перебування в дитячому колективі й режиму дошкільного закладу.

Несприятливі зміни у стані здоров’я першокласників можна помітити вже в перші місяці перебування в школі. Деякі батьки із тривогою відзначають, що після перших радісних тижнів навчання поведінка й самопочуття їхніх малюків змінюється. Вони стають млявими, плаксивими, дратівливими, гірше сплять, неохоче йдуть до школи. Саме ці зміни свідчать про втому, що неухильно наростає. Особливо це виражено в дітей ослаблених і тих, які часто хворіють. Один з показників, за яким батьки можуть визначити погіршення стану здоров’я дітей- маса тіла. Дитина інтенсивно росте, розвивається, і зниження ваги чи виникнення “дефіциту маси тіла”- процес ненормальний. Ще один дуже інформативний показник-артеріальний тиск. Найчастіше для першокласників характерне значне зниження показників артеріального тиску при втомі. А у випадках, коли навчальні навантаження призводять не тільки до втоми, а й до перевтоми, артеріальний тиск може значно підвищуватися. Це свідчить про те, що навантаження непосильне для дитини.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

  • Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки в дитини формуються основи впевненості в собі та успішного мовленнєвого спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовленнєвого розвитку залежить подальший процес розвитку дитини в школі.
  • Плекайте індивідуальність дитини. У кожної дитини свій темперамент, потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.
  • Оцінюйте не дитину, а її дії. Порівнюйте результати роботи дитини тільки з її власними досягненнями, а не з досягненнями інших дітей.
  • Ставте перед дитиною реальні завдання. Спрямовуйте її, допомагайте, однак у жодному разі не підганяйте.
  • Давайте дитині більше самостійності, не пригнічуйте її ініціативу. Заохочуйте всі зусилля дитини, а саме її бажання пізнавати нове.
  • Навчайте дитину взаємодії і партнерству. Перші уроки спілкування дитина отримує в сім’ї. Однак спілкування в соціумі відрізняється від звичного для неї. Програвайте з дитиною різні життєві ситуації, в яких вона виконуватиме певну роль. Так дитина навчиться розуміти стан інших, засвоювати соціальні норми поведінки.
  • Забезпечуйте умови для повноцінної гри дитини. Гра- це провідна діяльність дитини, її “робота”. Видатний психолог Лев Виготський зазначав: “Що ліпше дитина грається, то ліпше вона підготовлена до навчання в школі”.
  • Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів рук. Це допоможе їй опанувати письмо. Для цього слід багато вирізати, малювати, зафарбовувати, ліпити, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення.
  • Щоб дитина хотіла йти в школу, в її голові повинен скластися позитивний, теплий образ. Розкажіть щось хороше про своє шкільне дитинство, згадайте декілька веселих історій.
  • Забезпечте дитині позитивний емоційний настрій. Хваліть її. Пам’ятайте, що щасливі діти краще вчаться і розвиваються, швидше пристосовуються до нових умов.