Булінг  – тривалий цілеспрямований процес фізичного, економічного або психологічного насилля однієї людини (чи групи) над іншою людиною (чи групою).

Дехто вважає, що насилля серед дітей в таких маштабах, з’явилося тільки в останні роки. Але ще у 1910 р. Фрейд писав, що в школі були і будуть проблеми насильства саме тому, що школа збирає незрілих осіб — дітей і підлітків.

Сучасні ж психологи, проблемі жорстокого поводження в дитячому середовищі, приділяють найпильнішу увагу.

Прояви насильства у закладі дошкільної освіти відрізняються від загальноосвітнього закладу освіти. У початковій школі це група дітей, в дошкільній установі окремі діти. Дуже рідко група дітей.

Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій, не мають попередньої стадії обдумування, в них відсутнє відчуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

ХТО ПРОВОКУЄ:

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей,

якщо педагог або помічник вихователя —

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

якщо батьки або члени сім’ї —

– б’ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі

Жертва булінгу — це хто?

– Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось відрізняються від інших. Це діти, які не можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. Або діти, які не захищаються, бо мають установку від батьків – «битися — погано». Замкнені в собі, одинокі, недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.

Іноді жертвами булінгу стають діти,  з якими вдома поводяться як із жертвами. Таку модель поведінки вони переносять у заклад дошкільної освіти. Їм так зручно. Вони маніпулюють становищем, щоб отримати до себе більше уваги.

Але єдиного портрета жертви немає.

Які діти стають булерами (ті, хто цькують)?

– Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами стають представники забезпечених та інтелегентних родин. Там дітям вистачає уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці — переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням.

Але все ж таки, булінг, як явище, має типові ознаки, так звані маркери притаманні для будь якого віку;

систематичність (повторюваність) діяння;

наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявністю);

дисбалан сил або нездатність однієї зі сторін впливати на процес конфлікту.

Але не варто кожен процес розглядати, як прояв булінгу.

ЯКІ ВИДИ: 

Булінг може проявлятися як тиск:

  • психологічний;
  • фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

 

Більшість дітей не розуміють, що цькування — це не норма. Вважають: слід просто потерпіти. Вони соромляться, бояться насмішок чи непорозуміння з боку інших. У більшості сучасних родинах батьки мало уваги приділяють дітям. Тому вони не навчені, що про знущання треба розповідати дорослим. Якщо у сім“ї довірливі стосунки, виявити булінг не важко.

ЯК МІНЯЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ: 

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

ВДОМА:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку;

В ДИТЯЧОМУ САДКУ:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

– не має друзів у групі.

Не можна робити вигляд, що нічого не відбувається. Батьки мають підтримати свою дитину. Тоді їй легше пережити проблеми. Наслідки булінгу можуть бути різні. Якщо вчасно не зупинити булера, він показуватиме свою владну позицію і в дорослому житті. Для нього насильницькі і авторитарні методи поведінки стануть нормою. Жертва булінгу отримує психологічні травми. Вона може замкнутися у собі. У дорослому віці можуть виникнути проблеми у поведінці та спілкування з іншими. Булінг може стати першим кроком до соціальної ізоляції. Це суттєво впливає на якість життя у майбутньому.

Підготувала: соціальний педагог Ліхачова Л.В.