КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "ХАРКІВСЬКА САНАТОРНА ШКОЛА № 1" ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

 

 

Гра ПРАВДА чи ФЕЙК СНІД

Консультація для батьків Що треба знати батькам Віл-інфікованої дитини

ЩО ТАКЕ СНІД (1)

Що ти знаєш про СНІД

«Готовність дитини до навчання в школі»

З дитячого садка йдуть до школи шестирічні діти. Для  одних це можливість потрапити у нове цікаве оточення. Для інших – навпаки, випадіння з комфортних стосунків. Для третіх – здійснення заповітного бажання не спати вдень. Усіх шести річок, навіть найбільш підготовлених, у школі очікує безліч труднощів. Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослим і ровесниками.

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя.

Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Психологічні особливості дітей 6 року життя.

 Інтелектуальна сфера, в основному, вже готова до систематичного навчання, але варто враховувати певні особливості:

• переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна;
• пам’ять – мимовільна (запам’ятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запам’ятати);
• специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше 10 – 15 хвилин.

Особливості особистості шестирічок:  дитина вже прагне до самоствердження в таких видах діяльності, що підлягають суспільній оцінці й охоплюють сфери життя, колись недоступні.

Дослідники зазначають, що в дошкільному віці ціль досягається успішніше за ігрової мотивації.

До моменту вступу до школи мотиваційна сфера дитини зазнає змін. Її мотиви пов’язані з інтересом до світу дорослих, із прагненням бути схожим на них; інша важлива група мотивів – це встановлення і збереження позитивних взаємин з дорослими в родині, у школі, у дитячому садку.

Слід зазначити, що мотиваційна готовність до школи визначається сформованістю в дитини „внутрішньої позиції школяра”. Навчання успішне, якщо дитина орієнтована на змістові сторони шкільного життя: хоче вчитися, щоб уміти читати, писати, багато знати тощо.

Самооцінювання в цьому віці являє собою узагальнене емоційне враження про себе як про „гарного” чи „поганого”. Власне уміння оцінювати себе й інших ще не розвинене, і дітям буває важко зрозуміти критерії оцінювання педагога.

Нестійкість поведінки, що залежить від емоційного стану дитини, ускладнює як відносини з педагогом, так і колективну роботу дітей на уроці.         Крім того у дітей повинна бути сформована комунікативна готовність до навчання, яку забезпечують мотиви спілкування з дорослими, а також навички спілкування в групі однолітків.

Щоб дитина добре вчилася, до моменту вступу до школи у неї повинні бути  досить добре розвинені ті системи й функції організму, насамперед, це стосується нервової системи. Дитина повинна вміти стримувати свою рухову активність, адже їй буде важко висидіти шкільний урок,  уважно сприймаючи те, що говорить учитель, опанувати читання та письмо.

Щоб дитина успішно опанувала письмо, малювання, необхідно розвивати дрібні м’язи рук і формувати моторні (рухові) навички.

Ще однією дуже важливою умовою успішного навчання у школі є  розвинене мовлення, уміння чітко висловлювати свою думку і правильно вимовляти звуки. Без цього малюк не зможе навчитися грамотно писати.

Особливу увагу в підготовці до школи необхідно приділяти тим малюкам, які не  відвідують дитячий садок. Щоденні заняття варто починати, як тільки дитині виповниться 5 років. Нехай  вона систематично малює: розфарбовує, перемальовує, малює з натури – не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець, фломастер, пензлик. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, тканини чи картону різні фігури ( ножиці повинні бути досить гострими, але із закругленими кінцями). Якщо є конструктор із дрібними деталями, збирайте його разом з дитиною. Вчіть малюка пришивати ґудзики, в’язати  гачком, вишивати, але тільки під  вашим наглядом! Все це стимулює розвиток дрібних м’язів руки.

Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, слід звернутися до логопеда.

Пам’ятайте : 5-6 річна дитина не може без перерви писати довше, ніж 3 хв. Через кожні 2-3 хв роботи – за цей час вона встигає написати 1-2 рядки – робіть перерву, щоб розслабити руки, дати їм відпочити. Разом із дитиною обговоріть її роботу, за красиве, правильне написання елемента похваліть, але зверніть увагу і на помилки. Потім запропонуйте написати ще 1-2 рядки. Коли дитина працює, слідкуйте, щоб вона на поспішала, акуратно виводила лінії.

Поради психолога батькам майбутніх першокласників

1. Розповідайте позитивні історії зі свого шкільного життя

Важливо сформувати в майбутнього школяра позитивне ставлення до школи. Якщо дитина хоче вчитися й упевнена, що в школі цікаво, тоді неминучий стрес, пов’язаний з новими правилами й розпорядком дня, великою кількістю незнайомих людей, буде успішно переборено. Для цього частіше розповідайте малюкові кумедні історії зі свого шкільного життя.

2. Не наголошуйте на оцінках  

Багато батьків припускаються грубої помилки, коли починають стращати: «Читай, а то двійки мені приноситимеш». Навпаки – важливо акцентувати увагу дитини на процесі навчання (ти довідаєшся багато нового, у тебе з’являться нові друзі, ти станеш розумним), а не на гарних оцінках, які взагалі краще не згадувати.

3. 3.   Не лякайте школою

У жодному разі не ведіть при дитині розмови, що в нього «закінчилося дитинство», у нього, мовляв, бідненького, починаються трудові будні. Навіть в жартівливій формі не лякайте школою. Не вартує при маляті також обговорювати майбутні витрати, нарікаючи на дорожнечу форми чи канцтоварів.

4. Купуйте шкільні приналежності разом із дитиною

Усі шкільні приналежності варто купувати з дитиною, тоді вона виявляється залученою в процес підготовки до першого вересня. Нехай маля сам вибере собі портфель, ручки, олівці, зошити. А вдома не ховайте покупки в шафу – най дитина звикне до нових речей. Нехай вона складає портфель, носить його квартирою, розкладає на столі зошита й олівці, тоді прості вказівки вчителя: «Дістаньте ручку або зошит у лінійку» не викличуть у неї труднощів: вона чітко знатиме, де в неї що лежить. Добре також із дитиною погуляти біля школи..

5. 5.     Грайте в школу

Нехай всі іграшки підуть у перший клас, а найулюбленіша мама стане вчителькою. У такій грі можна пояснити основні шкільні правила: як сидіти за партою, як відповідати на уроці, як попроситися в туалет, що робити на перерві (15-хвилинні «уроки» повинні чергуватися п’ятихвилинними «перервами»).

6. 6.     Почніть жити за новим розпорядком. Режим дня.

За місяць до школи потрібно плавно підганяти режим дня до нового розпорядку. Намагайтеся, щоб дитина лягала спати не пізніше десятої вечора, а вставала о 7-8 ранку. Поясніть, що потрібно зробити перед сном: зібрати портфель, приготувати одяг. Все це допоможе маляті краще зрозуміти, як формується його день. 9.00-11.00 – час найвищої працездатності. Дуже важливо регулярно їсти вдома і в школі, а також вчасно лягати спати. Ви маєте відразу ж домовитись з дитиною про час перегляду телепередач, ігор. В режимі дня для кожної дитини повинні бути обов’язки, закріплені за нею на тривалий час. Дитина, яка працює вдома легко залучається до навчання.

8. Потоваришуйте дитину з годинником

Необхідна для школи навичка – орієнтація в часі. Якщо маля ще не розбирається, котра година, навчить її. Багатьом дитям легше орієнтуватися по електронних годинниках. Дитина повинна знати, що значить чверть години, півгодини, через годину. Повісьте в її кімнаті годинник, аби дитина могла по них дізнаватися, який час. Під час читання, гри або їжі можна поставити годинники на стіл і звернути увагу малюка на те, у скільки почалася дія й у скільки вона закінчилося.

9. Більше командних ігор

Щоб розвити в маляті вміння підкорятися шкільним правилам, використовуйте командні ігри. Завдяки їм дитина засвоїть, що є правила, які треба виконувати, і що від цього залежатиме результат. Ще один важливий урок, який дають маляті командні ігри, – це спокійне ставлення до програшу.

10. Тренуйте увагу і пам’ять

Гарна гра на уважність: усім дається однаковий текст, засікається час і потрібно якнайбільше і якнайшвидше знайти й викреслити літер «с». Проводьте спочатку «заняття» по 10 хвилин, і поступово доведіть до 15, до тривалості уроку в школі. Тоді дитини не будуть так лякати нескінченні хвилини занять. Ще можна часто грати у «Відвернися й назви». Розкладіть на столі іграшки й дайте дитині подивитися на них протягом 1-ї хвилини. Потім вона відвертається й називає іграшки, що лежать на столі. Ускладнюйте завдання: додавайте іграшки, скорочуйте час на запам’ятовування.

11. 11.Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука успішного навчання. Були в театрі, цирку, кіно – нехай розкаже, що найбільше сподобалось. Слухайте уважно, ставте питання, щоб дитина відчувала, що це  Вам цікаво.
12. Підтримуйте пізнавальний інтерес. Відповідайте на кожне питання дитини. Тільки в цьому випадку  її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
13. Частіше хваліть дитину. Підтримуйте віру в себе. На скарги, що щось не виходить, відповідайте: «Вийде обов’язково, тільки треба ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що Ваша дитина може все, потрібно лише допомагати. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
14. Не будуйте Ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причину Ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
15. Комп’ютерна залежність. Обмежити роботу дитина за комп’ютером.
16. Сприяйте дитячій самостійності. Хваліть за самостійні дії.
17. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими.

Шість ігор для підтримання доброзичливої атмосфери в групі

«МИ ПРОТИ БУЛІНГУ!»

         Булінг часто виникає в садочку та щоб не дозволити йому нашкодити дітям ми можемо для профілактики працювати над створенням доброзичливої атмосфери в групі.

ГРА НАОСЛІП

• Дитина-дзеркало стоїть спиною до інших гравців.
• З командою вчителя/модератора діти починають наближатися до “дзеркала”, а дитина-дзеркало обертається тоді, коли їй заманеться.
• Побачивши першого, хто наближається – називає його ім’я.
• Той/та, кого назвали, йде в кінець – звідки всі починали старт.
• Найспритніший не той – хто не завжди перший (адже є ризик, що дзеркало його побачить), а той – хто першим добіжить до дзеркала і торкнеться його.

ВТРАЧЕНА КНИГА

Ролі:

• Сова – мрійлива тваринка, що літає у своїх світах, і мудра.
• Оленятко – щедре й завжди думає про краще в інших. Воно хоче, щоб усі були в гарному настрої й щоб усе було справедливо.
• Вовченя – найактивніше з дитинчат. Воно хоче бути поруч і робити щось, тому що воно енергійне і смішливе. Вовченя може здичавіти й кинутися на більш спокійних дітей. Вовченя любить спорт та ігри більше за все на світі.

Вовченя й Оленятко грають у дзеркало. Тепер черга Оленятка бути дзеркалом. Вовченя робить кроки кожного разу, коли воно повертається спиною. Сова приходить і нервово щось шукає.

Сова: (до себе) де вона? Куди вона поділася?

Оленятко: У чому справа, Сова?

Сова: Моя книга… Вона зникла! Я скрізь шукала й не можу знайти її.

Вовченя: Лише одна втрачена книга? Давайте далі грати. Оленятко, ти дзеркало.

Сова: Книга була моїм найдорожчим скарбом, моєю найдорожчою книгою, найважливішою річчю, яку я маю…

Оленятко: Де ти бачила її останнього разу?

Вовченя: Давайте далі грати! Ця гра буде повністю зруйнована, якщо її постійно переривати. Забудь про книгу, і нехай Сова йде її шукати. Гра триває! Оленятко, повертайся негайно!

Сова: Так, не турбуйся про мене… Я не буду вам заважати.

Обговорення:

• Як необхідно вчинити?​
• Чи мають інші допомогти Сові?
• Чи може Сова попросити про допомогу?
• Чому так важливо допомогти і знати, як попросити про допомогу самому?

Що ж відбувається?

• Учитель далі в ролі Сови.
• Добровольці за порядком грають ролі Вовченя й Оленятка.
• Мета полягає не в тому, щоби відразу знайти правильне рішення, а в тому, щоби спробувати різні варіанти й обговорити після кожного з них, що спрацювало й що можна було б поліпшити.

Приклад остаточного рішення:

Оленятко: Я думаю, Сові треба допомогти. Як би ти себе почував, Вовчику, якби твоя улюблена іграшка зникла?

Вовченя: Хм… Пробачте… Я б ударив того, хто її взяв.

Оленятко: Але врешті-решт речі можуть зникнути, навіть якщо ніхто їх не брав. Хіба не було б чудово, якби ми могли шукати її разом? Шість очей – це більше, ніж два.

Вовченя: Ну, гаразд, допоможемо.

Сова: Це правда? Ви допоможете мені в пошуках? Дякую! Це дуже люб’язно з вашого боку!

Вовченя: Але якщо мій іграшковий меч хтось забере, то ти допоможеш мені знайти злодія і вдарити його.

Сова: Ні! Тоді мені не потрібна допомога. Я не хочу нікого бити!

Оленятко: І я теж! Сове, я допоможу тобі й без таких умов. Пішли!

Вовченя: Не залишай мене одного! Стривай! Забудь, що я сказав. Це був жарт! Я допоможу тобі. Друзям необхідно допомагати. Я хочу допомогти тобі.

І Я

• Сідайте на стільці колами.
• Усі за порядком встають і називають одне, що їм добре вдається. Наприклад: “Я вмію плавати”.
• Усі ті, хто відчувають те саме, встають і кажуть: “І я”.

Я – НАЙКРАЩИЙ

Ролі:

• Кролик – сором’язлива й легковірна добросердечна істота. Кролик щирий і безкорисливий. Це спричиняє сильні почуття в інших тварин.
• Їжачок часто відступає, щоби подумати про власний спокій. Він не сумує за великим натовпом друзів. Йому подобається або книга, або хороший друг.
• Вовченя – найактивніше з дитинчат. Вовченя хоче бути поруч і робити щось, тому що воно енергійне і смішливе. Вовченя може здичавіти й кинутися на більш спокійних дітей. Вовченя любить спорт та ігри більше за все на світі.

Вовченя: Гайда наввипередки!

Кролик: Так!

Їжачок: Я не буду. Я такий повільний…

Вовченя: На старт, увага, руш!

(Біжать, і вовченя перемагає.)

Вовченя: Так! Я переміг! Я найкращий!

Кролик: Але я краще плаваю! Я вмію плавати швидше будь-кого з вас!

Їжачок: Я навіть плавати не вмію. Ти завжди перемагаєш мене в усьому. Я зовсім поганий. Ніхто мене не любить. Я піду…

Обговорення:

• Чи може хтось бути поганим в усьому?
• Як ви ставитеся до друга, який відчуває себе гіршим за інших?
• Що можна зробити, коли друг, який відчуває себе неповноцінним, кидає виклик у змаганні, де він або вона напевне зазнає невдачі?
• Як ви підбадьорите друга?
• Як треба вчинити в цій ситуації?

Що ж відбувається:

• Учитель далі в ролі Їжачка.
• Добровольці за порядком грають ролі Вовченя і Кролика.
• Мета полягає не в тому, щоби відразу знайти правильне рішення, а в тому, щоби спробувати різні варіанти й обговорити після кожного з них, що спрацювало й що можна було б поліпшити.
• Після кожного остаточного рішення обговорюють, що справедливо, а що – ні.

Приклад остаточного рішення:

Кролик: Їжаче, я думаю, ти – чудовий друг. Ти чесний і тобі можна довіряти.

Їжачок: Правда? Ти так думаєш?

Вовченя: І добре прислухаєшся до турбот інших. Зовсім як влітку, коли в мене був хвіст у гіпсі та я не міг плавати.

Їжачок: Це приємно чути.

Кролик: Я – найкращий плавець, Вовченя – найкращий бігун, а Їжачок – найкращий друг. Ми всі найкращі! Не влаштовуймо гонки!

Вовченя: Тільки не під час плавання!

ЧАРІВНИЙ ПЛАЩ

• Їжачок прикривається невеликим шматком тканини або хусткою “чарівний плащ”
• Усі дають позитивні відгуки Їжачку.
• Як він може бути хорошим?
• Який хороший відгук ви можете дати другові, який відчуває, що він чи вона є невдахою в будь-якій справі?
• Як ви можете підбадьорити такого друга?
• Кожен учасник за порядком накривається великою тканиною або “чарівним плащем”. Інші члени групи кажуть йому приємні й підбадьорливі слова.

СІДАЙ ПОРУЧ ЗІ МНОЮ

• Усі сидять в колі, і є один порожній стілець.
• Той/та, від кого цей стілець праворуч, запрошує будь-кого з кола сісти біля нього/неї і дає йому/їй позитивну характеристику.
• Відповідно, звільняється місце, де сидів цей учасник. Тоді той/та, від кого цей стілець праворуч, запрошує на нього іншого учасника групи і дає позитивний відгук. І так далі.

Які діти найчастіше стають жертвами булінгу

(консультація для батьків)

Дуже часто дитині, яка зазнає цькування, закидають, що, мовляв, вона якимось чином провокує булінг. Однак американська експертка з протидії цькуванню Шері Гордон вважає, що навіть сильна духом, приваблива, спортивна й популярна серед однолітків дитина стати мішенню для цькування.

Як пише Гордон у своїй статті «10 причин, чому дітей цькують», приводом може стати будь-що. А причиною, чому організатор цькування вирізнив саме цю дитину, а не когось іншого, є те, що вона потрапила їм на очі в потрібний момент і на неї відреагували їхні комплекси, страхи, забобони.

Власне кажучи, початковою причиною цькування є внутрішні проблеми самого цькувача чи організатора цькування! Передбачити, у який момент і на кого вони зреагують і спрямують негативну увагу, неможливо. Водночас психологи визначили кілька типів дітей, на яких цькувачі найчастіше реагують.

Творчі, цілеспрямовані, розумні

Ваша дитина вчиться краще за інших? Вона наполегливо тренується? Має чітку мету й докладає зусиль, щоби її досягти? Ймовірність цькування таких дітей надзвичайно висока.

Цькувачі обирають їх, бо заздрять увазі, яку привертає відмінник або дитина-«досягач». Вважаючи в глибині душі, що не здатні досягати масштабних цілей чи створювати щось, вони намагаються «позбавити» цієї якості інших. Їм прикро й заздрісно.

Успішні

Вашою дитиною захоплюються вчителі та однокласники? Отже, є й заздрісники. Як вона сміє займатися професійним спортом, писати музику і збирати сотні лайків за викладені на YouTube композиції, виграти творчий конкурс, якщо вони на таке не спроможні?!

Цькувач або має комплекс неповноцінності, або думає, що однокласник його затьмарює. І вирішує зробити так, щоб успішна дитина втратила впевненість у собі, а люди навколо засумнівалися, що вона справді здібна.

Популярні

Є категорія дітей, які всім подобаються: і вчителям, й однокласникам. Така дитина комунікабельна, товариська, займає високий щабель у соціальній структурі класу.

 

 

У неї обов’язково знайдеться конкурент(ка), як(ий/а) захоче відвоювати собі цю сходинку. Він/вона розпускатиме чутки, вигадуватиме образливі прізвиська, вдасться до кібербулінгу — усе, аб зруйнувати популярність «принца»/»принцеси» — і забрати корону собі.

Вразливі

До цієї категорії можна віднести дітей-інтровертів, боязких, слухняних, скромних, неагресивних, тихонь. У них, як правило, занижена самооцінка, бракує впевненості — і цькувачі злітатимуться на неї, як мухи на мед.

Власне кажучи, якщо дитина не оточена компанією друзів та не ініціює пустощів, вона вже — легка мішень для цькувальників. Така дитина має вигляд беззахисної.

З погляду цькувача, дошкуляючи такій безпорадній «вівці», дуже легко відчути себе «суперменом», крутішим за варені яйця. Тим більше, що не треба боятися дістати здачі. Адже інші діти не одразу помітять цькування й не стануть на захист однокласника, принаймні, одразу.

До категорії вразливих можна віднести й учнів, менших за віком, ніж цькувач. Уявіть різницю в зрості та вазі між першачком і четвертокласником! Кривдячи менших за себе дітей, легко уявити себе сильним і могутнім, відчути владу над іншою людиною.

Новенькі

Нова в класі дитина зазвичай ще ні з ким не знайома й не встигла ввійти до якоїсь компанії. Цькувати таких — щонайпростіше. «Новенький» опиняється в тій же ситуації, що і «вразливий» — він сам на сам із цькувачем і до того ж на ще чужій для себе території. Заступитися нікому.

Однак, якщо в «новенького» чи «вразливого» є хоча б один друг у школі (а ще краще — у класі), шанси стати жертвою булінгу різко зменшуються. Адже не кожен насмілиться ображати дитину, за яку може заступитися «сталожил», який знає кому й на кого скаржитися!

Діти, які вирізняються зовнішністю

Ваша дитина — дуже висока чи, навпаки, нижча за однолітків? Занадто худа чи, навпаки, повнувата? Має шрам на видному місці? Носить окуляри? У неї почали з’являтися прищі на обличчі? Завеликий ніс? Клаповухість? Розкосі очі? Ластовиння? Великі передні зуби? Руде волосся? Кульгавість?

Будь-яку особливість зовнішності, що впадає в око, помітять. Дехто зверне увагу раз — і ніколи не прокоментує. А діти, схильні до цькування, помітять — і використають це проти «не такої, як усі» дитини. Вони оберуть одну чи кілька рис зовнішності та почнуть «бити» по вразливих

 

місцях: давати дошкульні прізвиська, відпускати злі жарти, розповідати образливі анекдоти… Мета цькування — посміятися над кимось і заодно привернути увагу до власної дотепності (цькувачі вважають, що сміятися над іншими дітьми справді дотепно). Цькувач мріє здобути популярність і не знає інших способів привернути увагу до себе.

Діти зі слабким здоров’ям чи інвалідністю

Харчова алергія, астма, дислексія, складний випадок заїкання, аутизм чи синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, інвалідний візок, милиці… Цькувач у цьому випадку має проблему з емпатією — він не вміє співчувати, а за рахунок хворої дитини намагається продемонструвати своє почуття гумору і привернути увагу до себе.

Діти, які належать до іншої національності, релігії, раси

Діти завжди звертають увагу на не схожих на них людей. Однак цікавість буває доброзичлива, а може бути «приправлена» ксенофобією, якою діти могли «заразитися» у своєму оточенні.

Темніший колір шкіри, хіджаб, іноземний акцент можуть зробити дитину жертвою цькувачів, у яких батьки не виховали толерантність. Адже толерантні люди — це люди, які, за словами психолога Олександра Асмолова, вміють жити у світі різноманіття.

Якщо сто років тому ксенофобію можна було списати на те, що дитина просто не стикалася з представниками інших рас, релігій, культур. Однак нині це не аргумент. Телевізор, де показують новини, фільми й серіали з усіх куточків світу, є в кожній родині.

Найімовірніше, цькувач живе в родині, де взаємини сповнені конфліктів і агресії. Можливо, батьки цієї дитини не навчили її толерантності чи негативно характеризують у її присутності людей інших національностей, релігій і рас. І на цю невихованість накладається бажання подражнити й посміятися за чийсь рахунок.

Як бачите, типово причина булінгу — не в жертві, а у внутрішніх проблемах цькувачів: заздрості, емоційній незрілості, комплексах. Цькувайло шукає, за чий кошт «компенсувати» ці проблеми. А жертва просто «потрапляє під роздачу» — і надовго стає іграшкою цькувачів — якщо не втрутяться батьки й досвідчені педагоги

ВИДИ І ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ У ДОШКІЛЬНЯТ

Хочу розповісти вам про свій досвід з цькуванням у дошкільнят. 

Коли говорять про булінг, то мають на увазі переважно підлітків, середню і старшу школу. Але буде помилкою вважати, що це не трапляється з молодшими дітьми. Трапляється. Я працюю з дітьми від 2 до 10 років. У віці від 4-5 років такі ситуації вже можуть виникати.

Булінг у дошкільнят/молодших школярів не є таким вираженим, як у старших дітей. Я би назвала це передбулінгом. Тобто ситуації, які, якщо їх не зупинити, можуть згодом розвинутися у справжнє цькування з його ознаками:

• періодичність,
• спрямованість проти конкретної дитини – “жертви”,
• наявність “агресора” і “спостерігачів”.

У таких дітей це відбувається спорадично, час від часу, і виглядає як:

• виключення однією дитини з гри, або постійне надання їй другорядних ролей в рольовій грі: “Ми з Вікою не дружимо”. “Ми будемо сім’я, а ти – наша собачка. Чекай нас тут, нікуди не ходи”.
• дружба групою “проти” когось
• переказування “секретів” про дитину. По суті це є плітки. Діти називають це “намовляти” на когось:

“Я з вами не буду дружити, ви на мене намовляєте”.

• дражнилки, смішні і принизливі прізвиська,
• фізична агресія – штовхання, биття, смикання за волосся чи одяг тощо.

Як не дивно, фізичну агресію зупинити і проговорити мені найлегше. Тому що переважно всім, навіть найменшим, зрозуміло, що битися – це погано, а дорослі одразу звертають на це увагу.

Складніше з іншими проявами.

Тому що діти НЕ РОЗУМІЮТЬ, що роблять щось неправильне. Це важливо пам’ятати дорослим, які поруч з дітьми.

Стратегічно, я бачу такі два напрямки:

• негайне реагування, якщо ситуація відбувається прямо зараз,
• профілактика виникнення таких ситуацій.

Негайне реагування:

• зупиняю те, що відбувається, словами: “Стоп! Ми так не робимо. Ми не називаємо інших діток образливими словами. Від цього їм і мені стає сумно”.
• підтримую “жертву” вербально, чи легко обіймаю.
• заохочую дітей-“спостерігачів” підтримати жертву.
• не виголошую довгу лекцію про те, що так робити не можна. Це, як не дивно, тільки сприяє повторенню ситуації. Тому що “агресор” отримує увагу до себе.

Для профілактики булінгу я маю не так багато часу, як наприклад, в садочках чи школах. Там є можливість робити заняття з розвитку емпатії, емоційного інтелекту, екологічного вираження агресії. У мене заняття з англійської, 45 хвилин двічі на тиждень. Тим не менш, періодично ми виділяємо 3-5 хв на:

• анти-булінг вправу;
• також коротко говоримо про те, що таке булінг, чому це погано і чому про це обов’язково слід розповідати дорослим.

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯК З НИМ БОРОТИСЯ»

Чизамислювалисяви, батьки, де берутьвитоки “комплекс жертви”, або потреба агресіїстосовноінших. Мало хто з батьківзнає про булінгчистикається з цимявищем в дитячому садку. Чому і як дитинадошкільноговікустає жертвою булінгу?

Розкриємопоняття “Булінг”. Визначимоосновнірисидитини – жертвибулінгу та дитини — “булі”, та дії педагога при виявленніознакбулінгу.

Термін “булінг” – щоцетаке? У перекладі з англійськоговінозначаєхуліганство. Булінг – цебагатократнийнегативнийпсихологічнийтиск на людину. Булінгможе бути ситуативним (спровокованийпевноюситуацією і трапляєтьсятільки раз) і систематичним (постійнізнущання день у день).

Булінг у ЗДО можепроявлятися як тиск:

• психологічний,
• фізичний.

Дітизастосовують і фізичний, і психологічнийтиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиттяпід час ігор.

Хтопровокуєбулінг в дитячому садку?

Булінгсереддітей старшого дошкільноговіку в ЗДО можутьспровокуватидорослі. Діти старшого дошкільноговікуодразусприймаютьставленняавторитетнихдорослих до інших і берутьцеставлення за зразок. Вонипочинаютьцькуватидитинучидітей, якщо:

педагог абопомічниквихователя:

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плачеабоневпевнена в собі;

– ігноруєскаргудитини на те, щоїїобразилиоднолітки;

– глузуєіззовнішньоговиглядудитини;

– образливовисловлюється про дитинучиїїбатьків;

– проявляєогидущодофізичноїабофізіологічноїособливостейдитини.

батьки або члени сім’ї:

– б’ють та ображаютьдитинувдома;

– принижуютьдитину у присутностііншихдітей;

– проявляютьсліпулюбов та виконуютьусізабаганкидитини;

– ставляться до своєїдитини як до неповноцінноїособистості, жаліють (неповна родина, дитинахвораабомаєвідхилення в розвитку).

Усідітипотребуютьпідтримкидорослих — батьків, вихователів, практичного психолога. Самевонимаютьдопомогтидітямналагодитипартнерськівзаємини з однолітками у групі.

Як міняєтьсяповедінкадитинипід час булінгу в ЗДО?

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщораніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепертакадитина:

вдома:

– не хочеодягатисявранці;

– шукаєсобі будь-яку справу вдома, абине йти до дитячого садка;

– просить батьківзабратиїїіздитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неїдійснопідвищується температура тіла, починаютьболіти голова, живіт;

– не контактує з одноліткамиудворі;

– граєнаодинці в парку.

в дитячому садку:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливихіграх, спільнійсамостійнійхудожнійдіяльності;

– усамітнюється при будь-якійнагоді;

– часто губить своїіграшкиаборечі;

– бруднитьчипсуєодяг;

– граєполаманимиіграшками;

– відмовляється на користьіншоїдитинивідголовноїролі в театрілізаціїчигрі;

– не маєдрузів у групі.

Прояви насильства в дитячому саду відрізняєтьсявіднасильства в школі. У школіцегрупадітей, в дошкільнійустановіокремідіти, дужерідкогрупадітей. У дитячомусадочку при насильствінемаєпопередньоїстадіїобдумування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінцясвоїхдій. Відсутнєрозуміннянаслідків і відчуттяпровини. Виправданнямнасильства є незначний проступок. Агресивнаповедінкадітейрозходиться з їх словами.

Як дітивибирають жертву для цькування?

Стати метою цькуваннядуже легко – доситьвиділятисячим-небудьсередоднолітків. Цеможуть бути як зовнішнівідмінності, так і поведінкові. Але варторозуміти: можна з дитинстваноситиокуляриабо бути володарем веснянок, але не давати себе в образу. Дітипідсвідомознаходять того, хто не здатний за себе постояти і не учинить опору.

Основнірисидитини, яку легко пригноблювати:

• низькасамооцінка;
• сором’язливість, лякливість;
• апатичність, незацікавленістьв тому, щовідбуваєтьсянавкруги;
• відсутністьхочби одного близького друга середоднолітків;
• прийняттяусього, щовідбувається.

У 90 випадків жертва булінгунікому не розповість про те, щовідбувається!

Провокативніжертвибулінгу

Звичайно, це не означає,щодитинанапрошується сама, ні в якомуразі! Але їїповедінканастількивідверторізниться з поведінкоюоднолітків, що часом викликаєроздратування і нерозуміннянавіть у педагогів:

• діти, які погано піддаютьсянавчанню і сильно відстаютьвідінших;
• підлизи і ябеди;
• сильно залежнівідбатьків і гіперопікувані;
• дужехворіючидіти (через те, щорідказ’являються в компанії, іншідітивід них відвикають).

Як зрозуміти, щодитинукривдять?

Якщоцестосуєтьсядитячогосадочку, то дитина, яку кривдятьоднолітки, можевідверто і не відмовлятисятудийти, але буде рада будь-якійможливостізалишитисяудома. Післяспілкування з одноліткамидитинапригнічена і на пропозиціюпокликати кого-небудь у гостізавждивідмовляєтьсяабовідповідає, щонікого. Можутьтраплятисябезпричинніістерики і сльози без очевидного приводу.

А як виглядаєдитина “булі”, дитиназадирака

• діти, що не уміютьспівчувати;
• гіперактивні, агресивні, фізичноперевершуючисвоїходнолітків;
• дитина, яка є неформальнимлідеромкомпаніїабомріє ним стати;
• відчуваєвседозволеність в наслідок неправильного вихованняабовисокогосоціального статусу батьків.

Спостерігачабо союзник “булі”

У питаннідитячоїагресіїзавжди є третя сторона, і провинаспостерігачаанітрохи не меншепровини самого агресора. Чомудіти не діютьабопідключаються до цькуваннязрозумітидосить просто:

– страх опинитися на місціжертви;

– страх виділитися з натовпу і легко піддаються чужому впливу;

– вважаютьзнущання – розвагами, а жорстокість і грубість — нормою;

– колись були на місціжертви і тепервідіграються.

Роль педагога

У ЗДО вихователь – арбітр. Вінстежить за неприпустимоюагресією. Чіткорозпізнаєформиагресії і насильства, привчаєдітейсправлятися з агресієюусередині себе.

Як боротися з булінгом?

Звертайтеувагу на поведінкудитини, на чиїйбипозиціївін не був: нападаючий, спостерігачабо жертва – це треба присікти. Проблема булінгу, знищена на раннійстадії, матимемінімумнаслідків для психікидитини. Якщо ж пустити усе це насамоплив, слідзалишитьсянезгладимий, причому для усіхучасниківконфлікту. Якщодитинаагресивна і не бачитьіншого способу взаємодії з одноліткамиабомолодшими, окрім як принижувати і бити, у дитинисерйозніпроблеми, які вона не можесформулювати і обговорити.

Ніколи не відмахуйтесявідскаргдитини, щонавітьздаються вам дрібницею. Проігнорувавшиїї один раз, вибільшеніколи не доб’єтесявідвертості і не дізнаєтеся, коли і за якихобставин все посилилося. Розпочнітьвихованнялояльності з себе самих.

П а м ‘ я т а й т е !

Дитина, що стала учасникомцькування, якої б позиції вона не дотримувалася при цьому, потребуєсерйозноїроботи з дитячим психологом!

Якщо у вас залишилисьпитання з данного приводу, якщодитинінеобхіднапсихологічнадопомога – зверніться будь ласка, до психолога садочкачикерівника закладу дошкільноїосвіти, де ви можете отриматипсихологічнуконсультацію та допомогу.

 

акція ЧЕРВОНА СТРІЧКА

Консультація для батьків Як говорити про насилля з дітьми

 

Ти – не такий.

БУЛІНГ може стати першим кроком до соціальної ізоляції

 

Булінг  – тривалий цілеспрямований процес фізичного, економічного або психологічного насилля однієї людини (чи групи) над іншою людиною (чи групою).

Дехто вважає, що насилля серед дітей в таких маштабах, з’явилося тільки в останні роки. Але ще у 1910 р. Фрейд писав, що в школі були і будуть проблеми насильства саме тому, що школа збирає незрілих осіб — дітей і підлітків.

Сучасні ж психологи, проблемі жорстокого поводження в дитячому середовищі, приділяють найпильнішу увагу.

Прояви насильства у закладі дошкільної освіти відрізняються від загальноосвітнього закладу освіти. У початковій школі це група дітей, в дошкільній установі окремі діти. Дуже рідко група дітей.

Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій, не мають попередньої стадії обдумування, в них відсутнє відчуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

ХТО ПРОВОКУЄ:

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей,

якщо педагог або помічник вихователя —

– зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

– ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

– глузує із зовнішнього вигляду дитини;

– образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

– проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

якщо батьки або члени сім’ї —

– б’ють та ображають дитину вдома;

– принижують дитину у присутності інших дітей;

– проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

– ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі

Жертва булінгу — це хто?

– Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось відрізняються від інших. Це діти, які не можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. Або діти, які не захищаються, бо мають установку від батьків – «битися — погано». Замкнені в собі, одинокі, недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.

Іноді жертвами булінгу стають діти,  з якими вдома поводяться як із жертвами. Таку модель поведінки вони переносять у заклад дошкільної освіти. Їм так зручно. Вони маніпулюють становищем, щоб отримати до себе більше уваги.

Але єдиного портрета жертви немає.

Які діти стають булерами (ті, хто цькують)?

– Прийнято вважати, що це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами стають представники забезпечених та інтелегентних родин. Там дітям вистачає уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. Тому через цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці — переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням.

Але все ж таки, булінг, як явище, має типові ознаки, так звані маркери притаманні для будь якого віку;

систематичність (повторюваність) діяння;

наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявністю);

дисбалан сил або нездатність однієї зі сторін впливати на процес конфлікту.

Але не варто кожен процес розглядати, як прояв булінгу.

ЯКІ ВИДИ: 

Булінг може проявлятися як тиск:

• психологічний;
• фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

 

Більшість дітей не розуміють, що цькування — це не норма. Вважають: слід просто потерпіти. Вони соромляться, бояться насмішок чи непорозуміння з боку інших. У більшості сучасних родинах батьки мало уваги приділяють дітям. Тому вони не навчені, що про знущання треба розповідати дорослим. Якщо у сім“ї довірливі стосунки, виявити булінг не важко.

ЯК МІНЯЄТЬСЯ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ: 

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

ВДОМА:

– не хоче одягатися вранці;

– шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

– просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;

– плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;

– не контактує з однолітками у дворі;

– грає наодинці в парку;

В ДИТЯЧОМУ САДКУ:

– не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;

– усамітнюється при будь-якій нагоді;

– часто губить свої іграшки або речі;

– бруднить чи псує одяг;

– грає поламаними іграшками;

– відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;

– не має друзів у групі.

Не можна робити вигляд, що нічого не відбувається. Батьки мають підтримати свою дитину. Тоді їй легше пережити проблеми. Наслідки булінгу можуть бути різні. Якщо вчасно не зупинити булера, він показуватиме свою владну позицію і в дорослому житті. Для нього насильницькі і авторитарні методи поведінки стануть нормою. Жертва булінгу отримує психологічні травми. Вона може замкнутися у собі. У дорослому віці можуть виникнути проблеми у поведінці та спілкування з іншими. Булінг може стати першим кроком до соціальної ізоляції. Це суттєво впливає на якість життя у майбутньому.

Відповідно до листа МОН України від  10.08.2021 № 1/9-406    “Щодо окремих питань діяльності закладів дошкільної освіти у 2021/2022 навчальному році”

Протидія та профілактика булінгу в закладі дошкільної освіти.
Особливої уваги потребують питання з попередження насильства та
жорстокого поводження з дітьми в сучасному суспільстві.
Законом України «Про освіту» передбачено, що засновник закладу освіти або
уповноважений ним орган (особа) здійснює контроль за виконанням плану
заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі
освіти; сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та
вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг
здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або
постраждали від булінгу. А керівник закладу освіти в межах наданих йому
повноважень забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього
середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування).
Нагадуємо, що «Порядок реагування на випадки булінгу (цькування)»
та «Порядок застосування заходів виховного впливу», затверджені наказом
Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 та зареєстровані
в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2020 за № 11/34394.
Для ефективної роботи з даного питання радимо скористатися
матеріалами спеціальної рубрики: «Корисні посилання щодо теми
антибулінгу», яка розміщена на офіційному сайті Міністерства освіти і
науки України (https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiya-
Ьи1н^и/когІ8пі-ро8І1аппуа-8Ік^о4еті-апіїЬи1^и).

ЯК ПОЯСНИТИ ДІТЯМ, ЩО ТАКЕ БУЛІНГ – ВІДЕО ДЛЯ НАЙМЕНШИХ

Булінг (цькування) – це агресивна і неприємна поведінка однієї людини або групи людей по відношенню до іншої, що супроводжується постійним фізичним та/або психологічним впливом. Булінг – це дуже небезпечно, оскільки може призводити до психологічних проблем чи фізичних ушкоджень, а також має довготривалий негативний вплив на здоровий розвиток дітей. Цькування може зустрічатись вже у дитсадку, тож варто із найменшого віку навчати малечу розрізняти таку поведінку, а вихователям – вміти запобігати їй.

У відео від «Пташеня. Дитячий простір» пані Соля та пані Христя зрозумілою мовою розповідають дошкільнятам, що таке дружба і булінг. Також у відео йдеться про те, як малечі розрізнити прояви цькувань щодо себе або інших і що потрібно робити в таких ситуаціях. Дивіться відео разом із дітьми за цим посиланням.